або що було куплено на 11.11

ітак, дано

країна, яка в червоній зоні через ковід
купа уєбанів, що не роблять щеплення
невелика купа уєбанів, що купують сертифікати

дві нормальні людини, у яких куплені квитки, забукано житло, оплачено декілька музеїв

і очікування, випустять, чи ніт

доки

допоки безвіз у нас не забрали, то потрібні доки

актуальний загран
сертифікат про вакцинацію (у мене скачаний пдф з порталу держпослуг, у Яни дія)
пцр не пізніший за 72 год (вже вкотре викинуті гроші на вітер, бо ці тести на виїзд роблять тупо формально)
заповнена форма для в*їзду в Італію

бажані приколи

забукане житло, шоб жити не в коробках
забукані музеї, шоб було що втиканути

ну, наче і все

летіли Райнєйром. ну, тут просто – дешева рибка хуйова юшка. я – та людина, що боїться літати і хреститься при взльоті, хоча розумію, що це безпечніше за будь-яке пересування Києвом

виліт затримався, і більш пригод нема. хіба що у літаку з*явилось питання, яким чином мені в плейліст потрапив Лепс о_О я ще можу зрозуміти ДДТ, але Лепса ваще жодного разу не слухав…

від аеропорту до хати швидкий бус. на вокзалі негри, отакі бля упороті і гучні, шо на них не дивишся і обходиш

номер наче ок, бо він у підвалі, тіпа старінні арки, такий ремонт, але не ок, бо є трошки наебахтунга

сусіди-підори курять в кімнатах
є кухня, але засрана
є кухня, але нема мікрохвильовки
є кухня, але нема чайника
є питання – нахуя така кухня потрібна?

щодо тікетів в музеї – нагуглене показало, квитки варто купити онлайн, бо треба букати час  візиту (в Колізей ми змогли записатись лише на останній наш день, ще трошки і був би прольот). виявилось, що є декілька типів туристичних карт (рома пас, омнія), і є набір на Ватікан-Пантеон-Колізей-Базіліка Петра

все це з карти за двох зняло 4800 грн. ну, штош

перший день. Ватікан (музей)

їхали на метро. квиток – 1.5 евро. оплата монетами – чисте задоволення, механізм скормлювання монет дуже класний. метро мале і швидке, зварювальні шви у вагонах клас!

на туристичних маршрутах стоять чуваки і чувіхи, що викупають туристів і підказують, куди краще йти. круто!

в музей варто брати гіда, або добряче підготуватись, бо експонатів і приколів там просто мега дохера. ми заїбались тричі, і все одно пропустили як мінімум одну локації, та у Сікстинській капелі пропустили саму головну фреску о_О

в середині їжа смачна, відчуття що з тебе деруть 100500 грошей того, що це музей, німа

є зал з тачками (з часів Motor News ще пам*ятаю що SCV це шось тіпа сі Хрістос віері, якби Христос бачив на чому ви їздите)

по дорозі додому могли спиздити гроші. приколи носимо у бананках, повернутих вперед. заходимо у метро, після нас 2 тіпа, і у одного з них курточка, шо висить на руці, закриває мою бананку. повернувся, бананка вільна, тіпи шось вийшли і попіздовали кудись подалі

краем ока розуміеш, що в ватикані дофіга всього не тільки того, що там тіпа класній майстри мали час (бо не було інету) шоб поробити усіляке, а ще і тому, що якщо ти сильний, то ти всіх попиздиш і пограбуеш, а потім такий – вау, дивіться яка піздата експозиція

пиздата, базару німа, але пизжена, тобто без документів!

страва:

другий день. Собор Святого Петра

те, що вам пишуть про скіп зе лайн в тікетах – то всьо піздьож. черга неприємно вразила. однак приємно вразила швидкість руху

після поїздки можу точно сказати, шо якщо людина тіпа вірить в бога і всю цю хуйню, то їй обов*язково треба в Рим, бо дофігіща двіжухи було саме там

на купол не пішли, бо черги ололо. а от окремий музей за 5 евро відвідали. нормас

вражає? не то слово!

оті літери на першому фото внизу на золотому фоні мають висоту 2 метри. 2 метри, папа Карло!

страва:

третій день. запланованих справ нема, тому ми спробували зустріти світанок

пошарились по центру, прокотились на прокатних самокатах (ті ще ублюдки, гальм нема!)

докатили до Катакомб святого Калліста. пішов дощик, мали почекати хвилин 30 до старту екскурсії, і заплатити по 8 евро за вхід

окрім трошки дибільного менеджменту, все круто. не те шоб воно вау вражає, але для мене як для людини, що не знає де вбили Христа, було багато нового і цікавого. наприклад, чого один з символів Христа є риба

Катакомби святого Себастьяна, що були поруч, не такі цікаві. вхід так само по 8 евро, так само єкскурсія х гідом, але я б скіпав, бо +- те саме, тіки екскурсія коротша

у цей день потрапили під дощ. таксі дорого, так шо пішли чекати автобус. дочекались, приїхав плюс-мінус чітко

поки стояли дивились, як італійці відносяться до пдр. за 30 хв декілька авто повернули через подвійну смугу. підорів з ковгоспним світлом побачили двох, окрім них усі (най буде 99 зі 100) їздять зі стоковим світлом

у бусіку оплатити проїзд не змогли. потрібен квиток, як і в метро, але в салоні автомата нема (в метро той бокс має розмір великої шафи), водій і його кореш пояснити нічо не змогли, кеш не беруть. кароч втікли трохи не доїхавши до фінішу, по перевіряти втф шось не захотілось

страва:

четвертий день. Колізей, Римський Форму та пагорб Палатин

трошки втиканули з точкою старту, і о 10 були біля входу у Колізей. виявилось, що треба було стартувать від турагенства. це погано. також виявилось, що втиканули з часовими поясами, тому мали годину в запасі. вистачило і на дорогу, і на каву

Колізей, чесно, ну такое. найбільш вразило те, що розповідала про нього Яна, а саме – це місце, де було вбито найюільшу кількість людей на квадратний метр. і тварюк там вбито дофігіща

так, як у нас був не фул єкспіріенс тікет (про таку опцію нам нічо не казали), то вибррати між +2 до атаки чи +2 до захисту не дали

походили, пофоткались. круто, особливо знаючи, коли його побудували, але не вражає

а от пагорб Палатин зайшов ваще. офігенне місце шоб походити і повтичити. імхо – з цієї локацій вийшла би реально збс мапа для квачіни

на його території, як і на території Римського Форма, є локації, куди нас не пустили. тому, що не фул єкспіріенс тікет

страва:

окрім цього, ми полазили ще по певній кількості приколів. загальна ж кількість цікавих місь наближається до безкінечності. є враження, що 60 днів не вистачить, щоб передивитись в Римі усе

велодоріжки є, але більш формальні і не дуже зручні. бачили їх трохан

більшість сучасних непрокатних вельчиків – Декатлонівські бренди. ван ріселі, рокгардени (чи як їх, рокрайдери?), бітвіни – 95 відсотків, мабуть. бачили 4-5 людей на серйозних байках. кітайкарбон не бачили )))

Декатлон маленький, тіпа 3х6 метрів. і в ньому нема ліжечок для взуття, бо їх пиздять

варто брати на прокат електроляси чи електросамокати, бо сил ходити цілий день нам вистачало, але потім було тіпа ааа добейте міня

варто читати шось про сабж, тошо так точно буде цікавіже

не побачив жодної феррарі. самий жир – стара альфа, і всьо

в місті дофіга маленькиї авто. купа смартів, прямо 100500. запарковано все плотно, практично всі авто подряпані. їздять бодро, нагло, але явно не мочать, ну не так як у нас

бачили чоловіків, що ходять тримаючись за руки. жити в Італії я готовий хоча б через це

ну, і головне – чуеш радянську мову – розвертаешся і тікаеш, бо ну їх нахуй

пс на кареті – дискова гідравліка на задніх колесах, бля буду!