plpc giga 2015

стоїмо під навісами де баригуюсь усіякими шкурами гірских овець. йде дощ. старт за декілька хвилин. організатор запрошує до стартового коридору. ага, щас=)

банальні смішинки тіпа “та ну його на давай пити пиво” – але ніхто не засцяв

трасса в пилипці – то найгірше шо може буди в дощ – каменюк мало, глини багато. а ще данхіли по траві, де сміливці (самогубці) шпарять під 80 км\г 🙂

поперся я на гінку проїхати як турист, чисто підтримати оргів +2 учасниками. то таких захист, бо якби в мене і на цьому марафоні шось зламалось я б той вел мабуть зкинув зі скелі. чи спалив би %some_brand% покришку 🙂

зі сторони вибір гуми виглядав як wrong tire choice. однак то був the only tire choice. на морді гарний фасстрак з діркою шо росте кожної секунди на мініметрик, на жопі лисий ральф. реально лисий

план – проїхати далі ніж рік тому. нагадаю – тоді за 5хв до старту амморт схопив стакдаун, потім на дх по річці іспустила дух (повітря) вилка

перед стартом зустрів Музу – то добрий знак і точно на вдачу

але ж якого біса дощик???

вліз в перший ряд. зі старту рванув теж першим – і в ту же секунду кинув крутити – мочити сраку та чобітки так рано я не хочу

влізаю у траекторію правіше. всім заважаю. Гріценко, ББ. ну ок, як то кажуть ехайте хлопці 😉

обганяє Тоша. в нього вилітає фляга – та треба ж допомогти! хапаю її, ввалю але шота Тоша занадто швидкий – не наздогнав. флягу покрвутив у руках та жбурнув у хащі. більш її ніхто не бачив

матрашу поряд з Обіваном, Башковим та Ольгою Олегівною. лисий ральф допомогає мені прокачати техніку пішкодралова. Обіван поруч, Башков відпав, Ольга Олегівна від`їзджає о_О

ще достарту я твердо вирішив проїхати швидше жінок, яких аж 2 шт на гігі\гізі, о чом (слово для перевірки – чОпОчОм) як джентельмен і попередив найсильнішу

challenge accepted 😉

втрьох ми доперлися майже до довгого асфальтового перегону. Обіван добряче гепнувся, Ольга Олегівна відставала вниз але добирала вгору

перші данхіли йшли дуже погано бо я постійно мав проблему з шльопками. шонайменш 100 метрів сукупно я повз на гальмах намагаючись отримати контакт від обох ніг

двічі вилітав в ямо-промоїни – обидва рази зупинка і рачки на основну траекторію. однак все безпечно бо я не виябувався –  лисий ральфа, фасттрак, гальма авід плюс мокра трава то є реальний рандом

страшно помирати

1442060023-09ace525aabef778d7c0da93b8befbc9

доречі покри та гальма ані разу не підвели – то я зрозумів постфактум, після фінішу. авіди, авіди КАРЛО з китайколодками працювали божєственно. дешеві авіди. такє життя

перша третина марафону пройшла під єгідою не зливай (багато) бабслям (с) Веріванівна

на асфальті добре пішло – підбираюся до чувака у формі байкцентр. опа – ця паскуда сжерає шось нутрендівське та швиря пакетик у кущі о_О

я розумію шо у нас бидлота – то 95 процентів населення. всім пояснювати – здоров`я не вистачить, але велогон, але марафонец… яїбу куди дивиться Сімаха, однак наявність такої наволочі в команді то є миніс в карму

ще добавлю – я можу зрозуміти коли воно випада з карманів. можу зрозуміти коли ти кидаеш під ноги і потім, після гінки, підбираешь. зрозуміти жбурляння в кусти з коментарем типу “та я ж только разок” я не можу

лінк на профіль. тиц

друга третина марафону пройшла з настроєм дожени волохатє хуйло

розмітка. глянув за день до гінки шо там та як там на останньому підйомі та данхілі – вирішив брати навігатор. однак в цілому все було краще, ніж я нафантазував – лише двічи було шось не так, шо для 70 км дистанції є тіпо “приемлемо”

один раз я сам трошки не туди поліз – Ольга Олегівна повернула на трек. задививсь красотами і їхав не туди, де лента а туди, де гарно 🙂

волохате хуйло звалило на асфальтовому тягуні шо перед гіга петлею, Ольга Олегівна потрошку добирає. трохи не кинув крутити взагалі – я тут тіпа нормально валю – а все одно провалюсь вниз

думаю – зійти завжди зможу, так шо краще зіжру фініка

я навіть врубав локаути – але стало навіть гірше. вирубаю. на кп мене зупиняюсь, Ольга Олегівна – ні

так я знов став другим 😐

два рази мені мили і змащували трансміссію. два разі я радів чистому приводу. два рази радість тривала до першої калюжі, тобто не більш 5 хвилин

ЗЧМ?!?!

Ольгу Олегівну добрав і обійшов

перший!

після рівердрафту знов асфальт і тягун, трошки їду сам, потім мене на біопаузі наздоганяє Ольга Олегівна. ух не даєш ти мені заматрасити! добавляю. сидить на колесі. ще трошки. сидить. даю газу на 95 процентів потужності – сидить

скидувати з колеса наміру не мав – Ольга Олегівна не дала мені сильно блуканути, тож я її боржник. ну і цікаво було побачити на скільки її вистачить 🙂

доречі – місце де я зійшов рік тому залишилось позаду. добро

пробую локаути ще раз – о, нормас 🙂 + пара передач, стаю но ноги, розминаюся і розтягуюся. також хочу трошки скинути темп – бо 180 то не марафонський пульс. однак попереду байкцентрівська свинюка, треба добирати

страждати подано сєр!

на кп знов (другий раз) прошу причепурити трансміссію. закидую добряче бананів

набору вже тища двісті з чимось. лише половина, а я вже заїбався. крім того я розумію, шо попереду найвеселіше

тримайся ральфику, не буксуй багато

як же добре шо ті кляті багнючні підйоми залишились позаду. крутити по ровняку 1-1 з пульсом 180 лише через те, шо на колесах у тебе +1 кг зовсім не альо

з хомяками-мегавеками стало цікавіше –  двіж то життя. по швидкості бачу шо потрапив у хвіст – пішкодралять мало не на данхілах. як мінімум один раз завдяки компаніі я викрутив вгору там, де сам би йшов пішки стопроц

гербів україни (Ольга Олегівна та Обіван) позаду нема – втік. ціль – свинюка. знаю шо він на порозі вафель. скоро доберуся

обгін! схвачен на черговому данхілі!. мозок каже – треба відірватись, СМАЛИ! відриваюсь так, шо раз мало не вбивсь – лівій швидкий по широкій дорозі – задне колесо обгоняє переднє… якось обійшлося без падіння – громко крикнув АААА, поїхав далі

ще один асфальт. тут або буде контратака. або не буде

таки іздох і відпав. ок

є проблема – температурний режим для ніг аж ні як не нормальний. після спусків треба грітися – не можна валити. але валити треба. шо делать?

роблю ставку на єффективність протисудомної підготовки і ввалюю. через холод важко виявити момент перенапруження – може схопити в будь-яку мить. а може і не схопити взагалі

ризик!

проїзжаю дядька на красівому сінглспіді єллсворт – печаль. ще якийсь хлопец – проїзджаю. намагавсь сісти на колесо – спробуй якщо зможешь =)

однак асфальт скінчивася занадто швидко, хлопець приєднався. привіт, каже, я твій конкурент. хм, дивно – чого ж ти так повільно катив асфальтом – думаю 24-25 проти моїх 29-30 км\г. ота “іскренность” розтопила моє сердце – конкурент кажешь? ну поїхали разом

так почалася третя третина марафону

DSC_0223(1)

про “іскренность”, або щирість на мові

на передостанньому з отих крутих слизьких і крутих тягунів шо до петлі гіга питаю Ольгу Олегівну – ну шо, подобається?

“а в ахуэ”

оце “искренность”, таке люблю та поважаю. в такі моменти душа людини отрамає короткочасне iddqd

ну то добре. кароч їдемо та теревенимо. як звати хлопця – не знаю. тупо. двічі тупо через те, шо мене він знає і ще з опришок має мене як персону, яку непогано б обігнати

кароч буде тут далі він джаянтоводом. друже – якщо читаєшь – я вибачаюся, але отака я сволота

сам худий, велік 29хт джаянт. вгору така суміш їде краще за мене десь на одну-дві передачі. вперед та вниз за мною. буде битва

мені не щастить – данхіл – валю так шо обсираюсь разок не скинувши швидкість – кадейлик рятуй! – кадейлик рятує – шота засвітив – ой, вилітаю в яму – висока трава, холмик. йопт – знову разом

кп, прикольна така стежка – дрібні камінчики, великі деревини на підпорі. в кінці те, шо колись було заплаткою для ями – декілька плоских хаотично розкиданих брусків

думаю – і який йолуп такє будує – тут же можна впасти – так і є – трохи не впав. повертаю не туди, туплю, бачу джаянтовода

думаю – треба ж сказати шо там небезпека. однак він конкурент. але ж то мудацтво не попереджувати. поки думав – чувак лежить. от я дебіл, вибач

знову торчки – люті в них менше не стає. деякі перемагають мене лише своїм виглядом

на одному з таких торчів конкурент відїзджає поки я шолопаю пішки. відрив вийшов добрий – в мене пішло зо 10 хвилин на камбек

думаю – фух, однак так діло не піде – треба агрессивніше навалювати вниз, бо мене з`їдять торчах, що їх попереду ойойой

на трассі знову зявляються бріди – вперше за гінку маю пірнати. раніше я забивав на втрату часу і намагався якнайдовш зберегти ноги сухими, тепер же я типа йду ва-банк

брід

раз-два-три – ого скільки брідів. круто! все довколо мокре, ммм! атака! засвітив добряче – а тут знову підйом. і такий він нудний і тяжкий – однак я бачу канатку з пилипця!!!

трошки дотерпіти і буде більш пологий і, шо дуже важливо – знайомий і, що ще важливіше – останній великий підйом!

фіники зохавані, гідратор зохаван, маю декілка гематогенів и пару ковтків у флязі. все по плану – зараз ковтну та го-го-го! хапаю флягу – а відкрити не можу! перевіряти шо таки витримає – зуби чи сосок я наміру не маю. ну і он воно – кп, мабуть є шось

ніц нема

ух, маю їхати вже як є. та аби їхати – маю тікати! а ж не второпав, шо з джаянтоводом в нас різні вікові категорії – може й не рвав би так дупу

хоча чо я брешу – рвав би 🙂

люблю такі моменти – маєшь з останніх сил вкручувати. страдати, пищати, але не здаватися і вкручувати. бо краще я помру десь обабіч аніж дамся без бою

зараз точно можу сказати – десь за 5 хвилин до початку серпантина добре пішов би якийсь тюбик з клеем. сім восьмих я душив на пульсі за 170, але на останніх сотнях метрів таки наївся. 165, 160. пффф

мій упоротий мозок таки вірно підрахував шанси – джаянтовод нахавався добираючи мене на трав`яних торчах. на серпантині легкий хт не має великої переваги над підвісом. якщо має взагалі. ну і на останок – данхіл де я таки трошки швидший

1441949926-e16ad9da2d41c5281bb82a9778b5f798

дівчата на повороті на зелену кажуть – та всьо, тут тіки вниз, ровер сам їде. ага, сам. в дерево. не знають вони шо швидко вниз то частенько ваще, ніж швидко вверх 🙂

до секції с корінням все йшло добре. на корінцях наздоганаю лайтовода. реально рад шо є нормальна відмазка чо я йшов там пішки. дякую

хм. чорножовта майка. ха, друже – та я тебе пам`ятаю, ти теж гігу їхаєшь. обігнав на перших торчах – ну ок. подивимось шо в тебе залишилось в нозях

останній мікроторч на ногах. супротив є, але кадейл є кадейл – вилка шо бовтається та 2кг колєса не завадили успішно опрацювати схєму “схвачен та отхуячен”

довелось трошки відпуститись вниз та понервувати намагаючись второпати де фініш. зліва – ок. глянемо шо в нас є

в нас є пульс 190 – так шо друже – без шансів, вибачай

DSC_0215

IMG_1401

сьомий

тех лаж нема. тіки шо трошки чейнсачило, однак вмікання муфти на переклюку допомогло – чейнсаків стало менше, до зупинки приводив лишень один з п`яти випадків – так шо гут

гума. яїбу як, але все гут – проколів нема, порізів нема, падіннь нема. містика

гальма. авід відпрацювали відмінно. простесенькі єліксир 5. містика

Ольга Батьківна трошки негодує. однак я гадаю шо справа в тому, шо був взят не той темп на старті і “произошло то что произошло” 😀

IMG_1419

організація

дивно, але мені сподобалось. не можу сказати шо марафон був дощовим, однак і сухим його назвати важко. думав шо буду плюватись – ан ні. доречі такої думки були і інші опитані респонденти – гут, клас, мокрота не завадила

а от момент з переносом старту категорії мега на пів години назад – то шо такє вааще? тобто мені і близько не зрозуміло чим керувалися орги коли провернули такий фінт…

Сашка проїхала хоббі – молодець. доречі в заліку по дівкам вона теж сьома. вот шо значить каманда, йопт

смішно але факт – найшвидший гінец в загальному заліку по хоббі – дівчина. салабони!

здивував Гріценко. думав шо худа кантрила нахавається та помре – однак виграв. неплохо, неплохо

IMG_1368

традиційно здивував Закора. яїбу як він будує хатинку шо має таку швидкість. мабуть роботи робляться ногами шоб тонус був?

трошки фото та тупих камментів

дякую боже шо я не москаль? ха! дякую магурі шо гальмувала 🙂

IMG_1364

здається мені шо ці два чуваки перейшли на якийсь заборонений пташиний корм. результат показує шо воно працює ок, однак з дозуванням, як ми бачимо, є деякі проблеми 🙂

DSC_0070

DSC_0140

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

This site uses Akismet to reduce spam. Learn how your comment data is processed.