хаща по ліцу тебе хуяча каже було 6 годин, а тепер ти жирний тин

Саме тупе, шо можна зробити – це оплатити стартовий по середній ціні.

Оплатив по мінімуму, і щось пішло не так – ну і хуй з ним.

Оплатив по максимуму на старті, як зірки склались приїхати – нормас, плюс і виглядаєш як ебать патрицій джульби рафа без знижок сільпо замість атб і вааще сам не ліх, багате життя!

Я оплатив (перекупив) регу по середній ціні.

Фундамент невірних рішень закладено!

Я поїв, і ліг. Лежав 3 години. Лежати незручно, але встати сил нема. Давно я так не упарювався.

Ну, а до цього я їхав 4 кола по 25км.

Ранок перед змаганнями такий, шо не хочеться вставати. Дуже тепло в ліжечку, і хз як там в ріале, а може там діщ?. Але рега, перекуплена по середній ціні каже ніт, роби каву, жлобко, і чухай на старт.

Ну ок.

Ляс особливо не переналаштовувався. Трошки підкачав вилку (з 90 до 100 псі, не точно) і трошки підкачав колеса (до 1.45 та 1.95, міряв нв вулиці). 2 фляги (хоч можна і 3), ті самі зірки, шо і на Карповій.

Тут був злий комент про парковку.

Тут був злий комент про страховку.

Боже, ну, ок.

Перед цим звітом думав, чи вийде його написати так, шоб не ховати під пароль, як Девілц Гревілц та Лісову Пісню, тому якісь шматки і повирізав.

Траса. в цілому, непогана, але є нюанс. Навіть два. Старт в сінголтрек (дуже зручно) і безтолкова петля шоб набити кілометраж, яка ну просто жахлива (особливо на 100км дистанції).

Тропа вниз, до озера, що йде далі, швидка і фанова, але все одно воно того не варте.

Тропа на стільки убога, шо саме на ній я задався питанням, яке на стільки гидке, що я не буду його оприлюднювати. Тіпа, в роті гидко, хочеться залитись водою, нудить трохан, і смак ваще якийсь дивний 🙂

Перше коло

Старт я просрав. Ну, тобто я зайняв місце у першому ряді, постраждав від Банта (наїхав мені на ногу!), а потім деякі учасники стартанули на рахунок два. Фейр плей? Пфф!

За 15 метрів після старту Робертас перелаштовується у мене. Виглядає так, тіпа це бмв, а не спеш.

Лаюсь, але такое. Ну, давай, ехай! Але ніт – у першому ж поверті він падає трохи не заваливши іншого тіпа о_О

По відосу вигладає лайтово, але з моїх очей це виглядало куди агресивніше. ЗЧМ, КРЛ?

Нащо так ризикувати на першій хвилині 4 годинного марафону? Відповіді у мене нема…

Свою задачу на старт я виконав. На сінглі ішим заважаю я, а не інші мені. Тому – їбітес!

Якось воно спокійно і їхалось, мене потрошку обганяють, аж поки не вирішив водички попити.

І тут якийсь чел влазить під руку, де я п*ю, тіпа волає справа і їде. Контакту, звісно, не було, але якось зовсім неприємно обійшов. Ну я його наздогнав, і на лівому поверті на 90 з калюжою вліз у внутрішній радіус і змусив його відгальмуватись в нуль.

Старт мене раздраконив, а тут ще така хуйня. Якщо коротко, чел не побачив, що я пив…

Так, це вже другий випадок, коли я ставлю …, але от реально нема слів, ну що за люди!

Якісь відбиті історії, нащо такий ризик на старті 100 км змагання, де ти їдеш (і приїдеш) гарантовано по жопах?

Велику калюжу (походу, це сльози грейволців, яким не дали їхати 100км) я проїжджаю праворуч, заїхавши на грунт.

Гарного фото (як у Каліни) не буде. Але не буде і мокрих ніг.

Тут звісно ща прийде Шеремет, і почнеться!

Всі 4 рази я заїзджав на бортик, і по ньому об*їзджав калюжу. ВСІ ЧОТИРИ РАЗИ, ДІМА!!!111

Можна було проїжджати по воді так, шо не мочились ноги і не закидалась піском трансмісія, але цю ділянку не прикатав, і тією траєкторії не знав (як солдат не знаю слов любві)

По суті, я ваще нічо не прикатав. Хоча так радів шо от, нарешті траса під домом. Ага, був там 2 чи 3 рази після анонса трека.

До речі, людина (робот), що виїхала усі 4 кола з однієї години, проходила струмок отак.

ХОБА!

Ну, а я отакот:

Окрім бріду на трасі був ще дивний правий поверт. На першому колі трошки додав перед ним, тіпа о, я вижив на пісочку, ща піднавалю, і тут така пістава о_О. Гальмував і повертав я по траві з ямками, прям флешбек з контрів з Карпової.

На кінець першого кола сформувалась група. Я, Харін і Тараскін. Обговорював можливість виїхати на 3 коло до старту категорій шо їдуть 50 км. Харін каже: такое, навряд встигнемо.

Друге коло

Наш старт о 10, старт 50км о 12, і далі кожні 10 (20?) хв випускають на трасу пачку гонщегів. А так, як категоріх 50км більш масові, і на трасі вистачає сінглів, то це може бути жопія.

Думаю думаю думаю думаю, і в голову приходить геніальний план. Маю 1 флягу з собою, якої вистачає на 2 кола, і 1 флягу на заміну у Яни, яку я маю поміняти виходячи на 3 коло. Хм, а можна всіх наїбати, помінявши флягу самостійно, з зупинкою між 1 та 2 колом (бо з Яною домовленість на заміну між 2 та 3 колом), і потім я такий вжух і встиг на пусте 3 коло?

До кінця гінки мені здавалось, що це супер ЗБС ідея і я виграю час бо не буду зупинятись перед стартом 50км, а по факту я наїбав сам себе (і втратив більше часу, ніж якби все робив як домовились з Яною до старту).

Замість однієї чіткої заміни, як на фото нижче, я мав одну заміну з зупинкою, і одну чітку заміну.

Виходячи на 2 коло сам міняю флягу, знову виходжу вперед у свохй мікропачці, і починаю додавати. Згодом добираю Марадудіна, і працюю 50\50. На 50 намагаюсь втікти від нього, на 50 хочу все ж навалити 2 коло на максимум (тобто, проїхати залишок кола рівно), шоб встигнути на вільне 3 коло.

Тому я то прям аж спрінтував, то приходив до тями і заспокоювався.

По дорозі втрачаємо Котяру. Його, бідосю, трусило просто хана на 27.5 рігіді. Сорямба, але це для мене хороший знак, знач все не так погано 🙂

Ух, це було добре. Пару раз давав так, як у часи Армстронга, тіпа, нічосе я можу.

Перед остенньою третиною хаваю гель, і тепер вже даю на 110 відсотків.

Залітає гілка у переклюк, шось стрікоче. Втратив з 5 секунд шоб її вибило перемикаючи передачі тудой-сюдой (с). Було б дуже тупо витратити купу сил щоб потім зупинятись і виковирювати гілля з переклюку.

Ми встигли! Виїхали на сінгл до старту категорії 50км!

Трете коло

На фото нижче я (якщо не поплутав коло) раді, що проїхав старт за хвилину до старту 50км.

Отак виглядає сінглтрек, по якому їдуть МТБ (початок 3 кола).

А отак виглядає сінглтрек, по якому … (початок 3 кола?).

На сінглі Марадудін каже шо трошки поїде вперед, шоб нас простіше було обганяти. Ок, звісно, благославляю його і радію, що ми у різних категоріях, бо з цим “трошки вперед” я його більше і не бачив (і дуже здивувався, що я його обігнав).

Сили боротись були, але я мав їх пустити на відновлення організму, бо в кінці 2 кола я виклався на 110 відсотків.

Пішли обгони МТБ. Так, їх багато і вони всюди, але знову ж таки – хай вони мене обганяють, а не я їх.

На ділянці, яку я назвав Plains of Despair, чую позаду голоси. Шось хтось голосно радіє.

Там волни (волни?), ліс, темно, фізікал іммуни і ти без фаер резіста, а вони радіють. Ну, ок.

За переїздом води все стало на свої місця. На форсування броду на зустріч їде жигуль, я проїзджаю праворуч, і тут чую позаду АХ ТИ БЛЯТЬ ПИДАРАСИНА!!

І я такий – о, це ми точно виїхали з Plains of Despair і заїхали ув Коцюбинське )))

На третьому колі відчуття були шо от зараз вечір, ти випив вже 6 пиво, тобі все ще хорошо, але скоро наступить ранок, і за оці сині веселощі прийде неминуча росплата. І тобі буде хуйово. І ти нічо не зможеш з цим зробити. Откінся на спінку крісла.

Випіваю магній, не ввалюю, кручу, але готуюсь.

Починаеться дощик, стає прохолодно. І страшно. Бо я розумію, що для розігріву темп підіймати нема куди, і якщо не станеться диво і я продовжу мерзнути, то це 10-15 хвилин і гарантований днф.

Сумно.

Але пульс 160+ (не точно), і знач я не помираю (точно), і є ще один гель (точно).

Холод проходить, теплішає, і я такий – ну бля, міг же просто зійти, ан ніт, тепер їхати і 4 кляте коло 🙂

Раз заглючила рука. Такий дуже страшний момент, коли у тебе кість майже злітає з гріпси. Тепер додатково концентрую увагу на руках на кожному спуску. Спуски хоч прості, але швидкість ок, і злетівша рука може накоїти біди (Чаечка, я пам*ятаю твою першу латку на рамі). Спина ок, коліно ок, навіть фіз форма ок, а от кісті нок. Треба буде подивитись, як можна їх прокачати.

За км до стартової, перед багнюкою, хтось волає позаду ЗЛІВА. Трохи не обісрався. Нащо ти так? Все одно ща од доп*ю кампот, і обжену назад. Дикі люди!

Кароч, доїхав я до 4 кола, і тут, звісно, почалось.

Четверте коло

Перші два кола все було бімба-ракета, трете коло мало наслідки від темпу перших двох, вле в цілому непогано. А от на четвертому мене чекає дупа…

Сили є, судоми прострілювали, але не критично, а от мотивації нуль. Тобто, ваще нема ідей, нахуя потрібно це коло їхати. Ще менше ідей нахуя потрібно це коло їхати швидко…

Кожну секунду маєш тримати себе в тонусі. Ти не гівно, ти нірм, он все навіть йде по плану, просто треба трошки постраждати.

Знову …, а значить у нас по курсу Plains of Despair!

Перед цією ділянкою я єдиний раз за гінку повів себе некультурно: дві колії, попереду праворуч менш швидкий райдер, я їду за ним. Ліворуч починає обганяти паровоз грейволців, і коли я докатив до пільш повільного райдера у своїй полосі, я просто поїхав ліворуч когось вирізавши. ЗЧМ?

Трошки азарту додавали постійні обгони. Якби я їхав сам, то мабуть вкрився би, отака то жесть, а не їзда.

Починаю рубитись з чувачком з багажником. Він з іншої категорії, і явно швидше їде вперед і вгору, але поверти і техніка… В решті решт я виграв, хоча їхали ми різні дистанції.

Коли приїзджаеш на складні траси, то звісно я там ракло номер один, але на простій трассі я не такий і галіман. У мене виходило відїзджати на десятки метрів у простих повертах, де з техніки треба хіба що широко зайти і широко вийти.

Кусман на відосі нище бісив мене перші три кола. Я катав тут раніше, і такого ракамакафону не було, нормально проїзджав ту скатку, але розмітили так, шо треба вигальмовуватись.

Але знаете, хуй там! На 4 колі я побачив траекторію, яка не виходила за межі розмітки, і по якій можна проїхати цю дрочню практично не гальмуючи!

Далі був класний сінгол, який я непогано знав. перед ним мене спробував обіти більш свіжий учасник, але я відмовився, бо пфф. За сінгл я навіз йому метрів 30, при тому що там крутити було не потрібно. Звісно, згодом той чел мене об*їхав і поїхав, але було приємно 🙂

Окремо хочу подякувати, шо сінгл включили не так, як йде ділянка, де у мене (був?) КОМ.

Страву можна було не завантажувати, бо жодного ТОП10 у мене немає. Але то ще доїхати треба, а мені шкандибати ще 15 км.

Трошки злості додав свинособачій коментатор з палатки велобазара, тіпа що так погано їду. Сядь блядь і проїдь краще, хуйло їбане! Спитати тебе забув, як мені їздити.

На те, шоб відповісти одразу не вистачало кисню. Мозок працював з затримкою. Трошки раніше проїхав повз знайомого чувака, і це виглядало так:

Проїхав поруч тіпа, шо сидить під деревом. За 10 секунд зрозумів, що за там за байк. За 20 секунд впізнав обличча. За 30 секунд почув, шо мені сказали “привіт!”. За 40 секунд відповів.

Сінгл біля жд. Я знаю, що буде далі. Буде калюжа у правому поверті, яку хз як проїзджати. Буде ще 5 км халяви, а потім останні 10 км аду. Харін, з яким я їхав перше коло, тоді ще сказав, що марафон почнеться на 90 км. Тут я згоден на усі 100 відсотків, тому що якщо я когось і обжену, то на останніх метрах, хоча…

БАНТ! Я його обійшов на 1 колі, на виїзді на 2 (чи на 3?) коло бачив його дружину під аркою, а це значить, шо десь він їде. І він ще мене не обігнав, а раптом… а раптом я їду на 3 місці, а Бант полікував свій байк і десь навалює позаду???

І тут почалась жесть. Тобто, їхати і не матрасити, шоб може когось наздогнати перетворилось на з*їбатись від Банта, який от от і наздожене.

Схема проста – я маю віддати усе, шоб якщо мене і обігнав Бант, то я гарантовано мав відмазку – швидше проїхати я просто не міг.

І я поїхав. Імхо, саме отакі моменти у марафонах і роблять тебе сильнішим, навіть якщо ти їдеш коло за 1-09. Мій персональний рекорд на ділянці був поставлений на 2 колі, коли я валив на всі гроші (але враховуйте палку у переклюку!), шоб встигнути на 3 коло перед стартом 50км. На 4 колі я програв там собі всього 2 секунди!

Рівняк по відкритому у бік стартової зустрів вітром в харю. Якось терпів, тепрвів, терпів, і дотерпів.

На фініші я ліг, і лежав. Потім шось було, квасій, жарти про те, чого підсіділи з коричневим покриттям є самими дорогими, досмотр поламаної Алішної рами, їжа і сон.

Трошки інший звіт, що складався з однієї цитати, був написаний ще до старту, але публікувати я його не буду. Як і свою думку щодо певних подій і явищ.

Фотки класні, за що дякую фотографам.

А ще – я єдина людина з 100км категорії, у якої 4 коло не повільніше за 3 🙂

Додали десяті, і виявилось шо ніт, 4 коло повільніше на 1 десяту… Знову ці троеточія.

Дякую фотографам за фоточки, і Яні за трансфер на та з стартової!

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

This site uses Akismet to reduce spam. Learn how your comment data is processed.