ст трахтеміров

їхать гінку на час я не планував, бо моя форма представляє з себе кругле пузо, з якого стирчать руці, нозі і девайс для носіння шолома. їхати на час з кимось = страждати задля того, шоб навіть не потрапити у топ10

з Яною ми колись катили ст офіційоно, але фінішували коли орги вже поїхали

з такою схемою не бачу сенсу отримувать номерки і дихать пилюкою, тому закинувши бутерброди з ковбасою у кармани і купальні принади в підсідільні сумки ми виїхали за годину до офіційного старту

7км. блуканули так, що заїхали на пляж. яко кажуть – пляж, так пляж

за лівим повертом зустріли двох ешелоновців, що мали збентежений вигляд і їхали назад. нас вони потім так і не обігнали, тому маемо версію – загубили гармін за 100500 і поїхали його шукать

трека ми не мали, тому їхали туди, де гарно пахло і гарно виглядало

таймстампи увімкнув бо перегрівся трохан 🙁

в Григорівку випали по асфальту. на той момент було накатано +-25км, тому по плану ми мали їхать у зворотньому напрямку

купили коли, пожерли трохи. ковбаса по 470грн\кг з АТБ йшла збс

біля магазу все ще їдуть учасники, їх все менше і менше. і шоб не їхать по тим самим дорогам вирішили потроху їхать реверсом трека. кудись туди

проїхавщи 10 метрів вгору зустрічаемо радісну Скотіну

– шо ти?
– поїхали по треку!
– навігатор є?
– немає.
– ну поїхали

наче і тупак, але не стрешно, бо на авто ми приїхали втрьох, гроші є, бутерброди є, навігатор … є )))

підхоплюемо Мішу. Міша ок, а от його напарник вже приїхав – перегрів. відправляемо його в воду

нам також спекотно, треба трохи покупатись, а то і самих попердолить

у напарника починаються судому. думаю – ну бля нарекомендували, треба тікать!

доїхавши до кп бачимо, шо воно поспішно збирается. хз, чи встиг би Міша з Сашею, якби ми не сказали шо там є попердолений учасник. такое

попитавши шо і як, роздивившись переклюк, шо розламавшись розламав надії на подіум у категорії МЖ їдемо далі

зустрічаемо хлопака, у якого вилетіли паршу шприх і заблочилось колесо. усе би ок, яле його брак був фіктивним, і напарник катосив десь сам по собі. як я зрозумів, у учасника з заблокованим колесом телефон сів. сміливець!

трохи втиканувши з дорогою ми поїхали вниз, наче сліди є

тобто сліди були, а тепер нема, але вгору пертись якось ліньки. кудись виїдемо

червоною стрілкою показано, куди ми, бляха, виїхали

і добре, що Яна і Юра не викупили, шо отетот торч по зеленій стрілці – це також була їзда по треку ))

після ми 15 кємє їхали до автодороги. така собі історія, особливо коли бачиш, шо по напряму ти віддаляешся від стартової

рятувало те, що всі ситі, поспішать не треба, у запасі маемо 4 години

автодорога з норм покриттям та мінімумом трафіка, однак це не завадило двом довбойобам проїхати небезпечно близько 🙁

Юру трохан попердолило, але це був другий (другий?) виїзд за 2020 рік

відмічу, шо навіть у попердоленому стані він був весел і бодр. зачот!

можливо, наступного року ми зможемо взяти повноцінну участь, з треками, внесками, результатами

а може й ні

пс з слова НАВІГАТОР вийшло скласти слово ВАГІНАТОР