Вступ

У звіті навмисно виключені усі негативні аспекти у будь-яких проявах. Те, що їх не має не означає, що їх не було.

Але – поїздка вдалась, гінка сподобалась, було цікаво, так шо і без ГВН є ЗБС, про який і пишу.

отак будуть виглядать цитати різних людей, шо були занотовані під час поїздки. якщо не в тему – сорян 🙂 (с)

Підготівка

Які плани на завтра?  В мене 100 грам бцаа! (с)

Фіт вніс корективи. Раніше, коли нила спина, я сував сідало вперед, спину відпускало, я крутив і не знав горя.

Виявилось, що для адекватного крутіння педалей сідло має бути радикально зміщене назад. Така історія відразу відчувалась у спині. 

Виходить, що якщо хош бодряче їхать, качай спину. Турнічок, трошки планки, і го.

А от довіри до вельчика були куди менше

Эта тварь ездила на ней еще год.  Четыре старта и два финиша (с)

• Я давно не їздив у гори на хардтейлі
• Я давно не їздив у гори на кантрійних (каліпери Х2) гальмах хоуп
• Покришки потріскані, задня лисувата
• Манетка для дропера тестова, та і дропер має декілька тестових покращень
• Нові капці також можна віднести до ризикового списку

Сильними сторонами вельчика були

• Мінімальна кількість люфтів
• Міцні колеса
• 110мм вилка
• Концепція вельчика (це важливо!)

Поставил горную касету 11-34 (с)

Лішній вес купі подвес 🙂 (с)

Я мечтала попасть в альпы,  а езжу зимой в Украине. В прошлой жизни эта рама была кадейлом (с)

Щодо їдла – якщо чесно, я вже забув як купувать спортпіт (тіпа до кого звертатись, кіко грошей, шо легальне і тд), так шо замовив через містера Ч 1кг мальти, 1кг глюкози, взяв з полички підгулявший пакетик з БЦАА і баночку з магнеслайфом (його вік вже 4 рази огорнув його термін використання)

Було проведено розслідування під прикриттям. Завдання – вскрити канал нелегальної поставки Алішних зірочок на український ринок. Як їх провести так, шоб ніхто не здогадавсь?

Деталі – у відосі нижче!

З нички дістав блістер аспаркаму та за півтора тижня почав потрошку його піджерать 🙂

Але головне для катачки по горах  – Єтоній!

Мазь в жопу влаззззь (с)

Щодо катання у шортах. Якщо не можеш мужньо їхать – спробуй хоча б мужньо виглядати.

Наприклад, по блакитних шортах можна точно сказать, чи пісяв ти останні 30 хвилин.

Прикатка

Перша викатка з Ваней Швидко.

Все видно на фото. Було мокро, потім спекотно, потім якісь калюжі, 2 фляг з бодяжкою не вистачило, мене попердолило і я сів жерти боргові вафлі.

За день до катки були дощі, тому спуски здались мені досить стрьомними. Однак виявилось, що то я в горах давно не був – дівчата відписали, шо до спусків питань в них нема.

Кірпічная масса (с)

А от у мене питання були. На скільки мені треба ризикувать, шоб заїхать у топ10 по страві? По швидкості відсосій складав біля 10 відсотків. По якому курсу ці відсотки переводить у знання спуску\ризик\скіл\вирогідність грохнуть покрихи?

По колее,  в конце яма,  и там бревно!
Я би це місце назвав “твоя бывшая”
(с)

На 3 спуску медіуму (4 спуск харда) задне гальмо почало провалюватись. І відновлюватись. Хоба, хоба!

Вааааааааааааааааааааааань!

Ваня бежіт, орьот – НЕ ЧІПАЙ РУЧКУ!

Виявилось, шо чи то я не дотягнув болта і він розкрутився, чи то ногою прокрутив банжо, але в результаті при натисканні на гальмо дот прискав на перо.

Отаким методом болтик підкрутили. Гальмо не провалювалось, на працездатність фікс (наче) не вплинув.

Від закриття каліперів від бруду скотчем я на наступний день я відмовився. Бруду було не так багато, а перекриття вентиляції могло суттєво збільшити вирогідність перегріти гальма.

Ти хочеш порибачити? (с)

Дома мильной водой
Жопу
от ДОТа
помой
(с)

На фініші ми знайшли магаз, де на подвір*ї була вмонтована бутилка. Це – питання довіри та єрудиції.

Після поїздки сідло посунув трохан вперед (середина між фітом і тим, що було раніше). З фітовою посадкою їхалось в гору краще, але спина відчувалась хана.

На наступний день катнули трохи прологу, тошо план глянути предостанній підйом харду і потім катнуть пролог був визнаний дебільним і таким, що не має відповіді на питання ЗЧМ.

На прикатці прологу колесо шось попшикало, була створена (подовжена) ділянка в страві, єндуро (в укороченій, на жаль, версії) було прокатано двічі.

З ранку до ночі
Герметик міроточє
(с)

Проліг

Наряджений на перемогу (с)

Ми готуемося до завтра,  тому погано має бути вже сьогодні (с)

Надя (команда оргів) каже, шо першим мене поставив рандом.

Я чота очкую, ледве засинаю, по приїзду їду дивитись трасу, а за першим повертом – тьолка. Дивиться і жує. Дорога перекрита! Тікаю у табір і прошу оргів шось порішать, бо я хз.

План – спокійно закрутить підйом і спробувать покращить результат на спуску.

Реальність – вже за першим розворотом в мене на колесі сидить учасник, шо стартував наступним о_О

Шоб не сумно було катить розповідаю йому про *смысл жизни по Вадиму Шкарпеткину (система ОФП)*

– тобі хуйово, мені хуйово, і наша задача – виявити, кому зараз хуйовіше (с)

На спуску злякався Пясецького, дав маху в останніх контрах, програв сам собі трохан часу і пішов жерти.

Чи варто писати, шо у своїй категорії я не був останнім тіки тому, що Корсак пробився? Йой, най буде.

В страві у топ10 я не потрапив. Однак зацінив, як по контрах нісся Зубченко. Скорость охуевающая, х2-х3 відносно інших. Батя!

Жопа горит
Жопа
Слева горит и справа
Поджигает пукан очень сильно
Незалитая (потом и залитая)  страва :))))
(с)

Цікаво було б глянути як їде Вася, але я не дочекався. З іншого боку, цікаво було дивитись на Васю у головний день.

Схоже, шо наступного разу треба брати з собою карбоободія на продаж 🙂

Щодо ділянки вниз.

Після змагань топ10 має час 2:56

І 3:42 на цій ділянці (яку, походу, бачу тіки я)

Рекавері – важлива штука!

Гінка

Варто зробити міні вступ, бо багацько людей такі ааааа ти шо хард.

Котики, якби ви знали, звідки пішов двіж з хардам (що при курсі 8 були хардкорами), ви б знали, що це – помірна категорія. Нормальна.

От коли категорія буде називатись nightmare! (обов*язково зі знаком оклику), то отам вже буде anarki in UK 😉

На старт взяв 3 пачки вафель, 2 фляги з бурмотинням, пакетик з бурмотинням, гель та бар що йшли у стартовому пакеті та колбу магнеса.

У вас балласт пізді вам даст (чому не їдемо вгору) (с)

Після маскараду поцілував Яну і покатосив у хвості.

Поруч – дівчина на єпіку з сагом 50 відсотків.

Веловуйки проводжають і бадьоро кричать АААААААААААААА!

Грейволц, Грейволц – кричу їм і я 🙂

На першому підйомі в мене випадає курточка. Зупиняюсь, повертаюсь – і от я останній.

Скідка-накідка довбойоба (с)

Клята куртка випала, коли я хотів підтримать учасників і порадувать вболівальників криками ТРА-МА-ДОЛ. Звісно, мене ніхто не підтримав 🙁

Мій план  – увімкнути найлегшу передачу (32-42) і не чіпати манетку перші 45 хвилин. Ригати зі старту можна, але краще я поригаю посля фінішу, біля арки 🙂

Тому – їду останнім і чекаю. В голові фраза – *хоба, тепер останній ти, лалалалалала*

Спуск їду спокійно, бо я манав порізатись.

• маємо сланцеву породу, і якась вона по-мудацьки гостра
• мокра сланцева порода ріже покри майже ідеально. хоба!

Цікаво, чи зменшує шанс порізатись більш спокійні траекторії і більш плавні гальмування?

Підйом на другу гору, де на 500 метровому клаптику прокол отримав Саковіч, Ваній і я каже що усі обережності не мають сенсу. Ми пробились на укатаній широкій стежині

Хлопці поїхали, я мав підкачатись.

І почалось…

Стою, качаю руку у публічному місці. Ну… ок. Качаю – а результату німа. Колесо не тримає тиск.

Кітом для ремонту бескамерки з Аліхи (ГВН доречі, привіт 10$) намагаюсь встромить пакулю у отвір. Отвір замалий, хоба – дірка в покрі стала більша, але пакля влізла. Проблема створена – проблема вирішена!

Але – колесо не качається. Взяв неперевірений насосій, лошара. Всі їдуть повз. На допомогу приходять два Максима. Перший пропонує балони (стан відчаю, відмова), другий дає насосів (стан надії, але не запам*ятав інструкцію.

Розвертаюсь і тулю на на кп. 2 км пішки. Веду вельчик на задньому колесі, тошо наче я здався (і подзвонив Яні), а наче і ні.

Був момент, коли я був готовий вскрити бескамерку, шоб глянуть чи не відірвалась резинка від ніпеля, але… ніт. Може на кп є насосій, хз.

На підході бачу червоний піксель. То – Ваній. Він вже проїхав хардову петлю і тулить далі. А я – лошара.

Маю бути сильним, ібо

В кісліе щщі залазять кліщі (с)

На кп замість насосія був Скіман. В нього – схід. Причина – пробиття покри несумісне з маратоном.

Зацінив його адаптер co2. Бренд називати не буду, але він маленький, працює як треба і дозую подачу! Азіати… камон!

Виявилось, шо в мене ослабла гайка на ніпелі. Ніпель тримав тиск аж до того моменту, як я підключав насосій і надавлював. Хоба – він відходить від внутрішньої стінки і пака. Пощастило, шо у учасника, шо нікуди не поспішав (ім*я не знаю) були маленькі напівкруглогубці.

Затягнув ніпель, Скіман підкачав колесо (бо у мене відпали і воля, і руки), і я потулив.

Трохи менше 80 км дистанції, трохи менше 3000 м набору в режимі ІТТ.

Рожденній платіть больше (с)

Маю встигнути до закриття КП!

Навалював на маківку трохи в борг. Страва реготала – у лідерів час 18хв, у мене – 24.

З маківки вниз їхав як бог. Страва реготала – по часу я не обійшов Нуну і Надю 🙂

Швидкі углеводи намалювали план – маю добряче навалити, шоб пройти далі (ще раз) перше кп, а там вже дивитись по часу.

По страві бачу що втрата часу на ремонт – 1 (одна) година. По скріну видно, коли я прибув на точку Скімана-Хіжняка вперше, і коли виїхав з полагодженим колесом. Страву почав писать з дому, о 8-45

По закінченню петлі побачив повноцінне КП, за таймінгом, їжею, питлом, швидкою і… напольним насосіем!

Ну, краще піздно, аніж ніколи. Додуваю до 1.5 (практично завжди катаю 1.5 перед та 2 зад), і вирулюю.

Маю запас 10 хвилин. Це я вирахував зараз. На трасі мало значення лише те, щоб на мені не поставили штамп ДНФ, і що скинувши до *стандартного* темп я встигну і на наступні КП. Звісно, якщо більше не буде лаж.

Кусок далі мені знайомий. Вафлі вирішую прийняти сам, навіщо чекать?

Торч у селі, потім частина, що мені дуже не сподобалась на прикатці.

Фоточки з прикатки, де дядько показує об*їзд для роверистів.

– Село бачиш?
– Ніт!
– То поїдь роздивись!

Діалог вище відбувся лише у моїй голові

І адська вульва, яка вдерлась на гору робить автобан.

Автобан, доречі, зробили. Те, шо йшлось пішки на прикатці виїхалось. Дякую, встигли!

На в*етнамі з джунглями, коліями, зміями і рослинами трохи включаюсь, непогано балансую, мені подобається. Затупив і пішов пішки в одному місці.

Сил додає порівняння з прикаткою, на якій в цій частині мені було важко і вогко, а тут я йду добре, відчуття ок. Катосим!

На спусках потрапив на ті самі пастки, шо і на прикатці, хіба що гальмо не відмовило.

Доречі, після прикатки лайта (і спуска з Ільзи) ручки я підвів максимально близко до гріпс.

На другому КП я мав запасу біля 30 хвилин.

Перед ним я наздогнав першу живу душу на вельчику. Чуві йшов пішки, бо в нього виламало ніпеля.

КП я ледве покинув. По-перше – там був (сука) смачнючий кавун. З 3 порцій я зрез дві, тіпа, ну треба ж і тіпу залишити. Але тут маршали достали ще один кавун.

Саме складне – доїхать після їжі в Лілії додому. Це важче за хард (с)

З КП було виїхати важко морально (кавун), ментально (кавун!) і фізично (градієнт + живе каміння). Шоб не мучати себе я спустився до рівної ділянки, спокійно стартував і галсами потулив на зустріч пригодам.

Після чергового лайтового спуску, де частково я їхав з максимально зажатими гальмами, мав підкрутити точку хапання заднього. Все ж таки повітря в середину пробралось, і потроху гальмо деградувало.

Прогін по ровняку перед підйомом на Ільзу – той тип покриття, де я хотів підвіс. Якщо чесно, після багаторічного катання по горах виключно на підвісах я очікував трешу, ан ніт! Вниз мене в першу чергу стримувала гума. Я не хотів ризикувати і влітати у треш на ходах. Також хопи мали не самі вдалі колодки, тому їх потужності було більше, ніж достатньо, але менше, ніж хотілось.

Не вистачало отетого от ХУЯК СТОЯТЬ ДЕНЬГІ НЕ ПРЯТАТЬ!

Норм гончі колодки були замовлені на початку серпня. Коли вони прибули до відділення нової пошти під домом видно на картинці внизу 🙂

До підйома на Ільзу все йшло штатно. Хіба що я трохи заздрив тим, хто проскочив пекельну укатану ділянку раніше, бо мене добряче вжарило.

Трохи бісила курточка-дощовик-накидка у кишені. В неї я загорнув адаптер СО2 Скімана і балон Хіжняка. Вниз ок, вгору ок, а от на кочках куртка намагалась піти погулять.

Перший учасник, якого я обійшов ходом виявився єдиним учасником, якого я обійшов.

Чуві, що мав проблему з ніпелем, добрав і прошив мене в гору. Ну, і ок.

Мав схему сжерти геля, як побачу торча на Ільзу, а потім вниз, до Яни, яка мала стратегічний запас холодної коли та бормотухи.

Торч, доречі, майже виїхав. Раз відштохнувся ногою, ну і на останніх 3 метрах вписався у каменюку і мав зробити два кроки.

Спуск – такоооое. Швидко, гальма визжать, каміння летить, нікого нема. Вдруге палець злітає з передньої гальмівної ручки.

Відчуття – як у стар ворсі

Вниз ділянки не було, тому – сорян 🙂

 

На КП Яна і Смаглій, рятівники. Андрюха потрощив байк, Яна передала 2 бутилки прохолодної коли 0.5

Запас часу – 30 хвилин.

Вирушаю далі.

Комбінація з 4 моментів, а саме

• втомився і втратив пильність
• був певен що їхати прямо довго
• зустрічне авто
• пилюка

Зробили так, шо я проїхав лівий поверт. Проблему погіршило те, що трохи далі, на стовпі, трохан проглядались пурпурні стрілки

Я вже почав розпитувать людей. Тіпа… а тут є підйом на гору ту?

Поїхав назад, знову той клятий стовп. Добре, що додзвонився до Скімана і він мені допоміг.

Втрата часу – 30 хвилин.

Предостанній підйом. Пам*ятаю, що це – самий злий підйом за дистанцію. Перша частина йшла непогано, то крутіше, то ніт. Їхати можна.

Поверт до каміння. Пробую продовжити їзду на залоченій вилці. Спершу прокатувало, потім – ніт.

Вирішив, що якщо вийобуватись, то не тут, тому бодався з підйомо помірно. Там, де можна було ригнуть, але поїхать, я йшов.

І дійшов.

Каміння, сад, якийсь дикий уклон. Я вірю, що тут можна виїхать, але не вірю, шо тверезим.

Натерта п*ята почала добряче відволікати. Затягнув тапок сильніше – не допомогло.

Йшов, думав. Пройшов 50 метрів – розпустив тапок. ХОБА – боли больше нет (с)

Ну, 50 метрів не було, а потім я лобом вперся у тонюсеньку гілочку. Вона витисла усе з шолома мені ув очі і я прозрів. Пече ппц, йти не можу, руки брудні, у флягах бурмотуха. Така дічь!

Стояв і блимав зо хвилину.

Люди кажуть, шо я нормальні об*їзди цього торчу, але я їм не вірю!

Трохи вище вже можна їхать. Втомився добряче, раз навіть став, бо шось перенавалював.

Але торч на підйомник виїхав. На половині я, звісно, вхуїв, але докрутив. 32-42 і горная касета (с)

Спуск не пішов взагалі. Соколов підказав по траекторіям – але я втикнув.

В*їхавши в ліс я всліп. Нічого не видно після солнця, а там треш, коріння, каміння, колії і дикий уклон. Цей спуск – походу єдина ділянка за увесь маратон, де мені було так собі.

На спуску один раз зупинявся, бо рукам хана. Програв Летіковій

А от і час прибуття на останне КП. Віднімаемо 15 хвилин, і ХОБА – менш ніж за 4 хвилини КП би закрилось.

По рації маршалів питають, чи вийде вмовити мене зійти.

Кажу – спробуйте

– Ти не хочеш зійти?
– Ніт!

Не для того я цілий день кручу шоб проїхавши увесь (по суті) треш зійти.

Тому – трохи кавуна, два стакашки ізотоніка, і поїхав на фінішну петлю.

На останньому підйомчику трохан схопила судома. Хаваю магній, відпускає.

Їду досить бодро, тошо, по суті, я вже фінішував.

На останньому спусці бачу як мінімум одну покращену траекторію. Єх, можна було краще це діло прикатать.

Ітого – я вписався у ліміт! Час – 7:49:37. Ліміт – 8 годин!

Замість нагородження поїхав жерти.

Ця картинка замість 1000 буков. Яна – утютю!

Мала кількість єтонію призвела до так званого ефекту *сгнил анус* (дякую чатику!)

Задача – прокатити дистанцію у своєму темпі на вельчику, з яким не треба боротись – виконана! А значить – я отримав те, що хотів. Пригоди, драма, трошки болю, фан, і, шо головне, цікаві спогади!

Після фініша виявив, шо 2 шприхи у передньому колесі розкрутились. Практично повністю. Гальма треба трошки потужніше, демпфер прокачать, допрацювать фікс дропера, і – катать!

Підвіс після гір не хочу. Зараз для себе бачу ідеальною рамою червоний Гост Скімана.

На наступний день потулили на підйомнику на захар. Находили 15км, я трохи не сдох!

З підйомника побачили те, що я називаю оленча (хоча навіть спелчекер не знає хто це). Мені воно схоже на Бембі.

Круто, що роздивились, сумно, що така зустріч – рідкість

 

За 5 хвилин до фото зустріли Макса з родиною, через 5 хвилин після фото зустріли Смаглія з родиною, за 20 хвилин після фото Яна і Женя пішли гулять, Ніна збирали чорницю, а я ліг під дерево і спав. Десь годинку.

Декілька цитат, шо не знайшли своє місце по тексту

Даункантрі для даунів))) (с)

Коренной киевлянин как коренной зуб – вещь абсолютно непотребная (с)

Опять скріпіт каретка скорой помощі (с)

Дівчата які катають крос-кантрі, самі обирають хто їм робить мінет (с)