підготівка до гінки

встати на ваги, 91.2
переставити ваги
встати на ваги, 91.2
переставити ваги
встати на ваги, 91.2
переставити ваги
встати на ваги, 93.5

КУРВО ТО ТИ ЗАСПОКОІСІ ЧИ НІТ??

пару раз глянув трасу, глянув коріння, глянув торф. пару повертів запам*ятав

траєкторію праворуч по корінню навіть не пробував з*їхати. мені не сподобався під*їзд до неї – пісочок, трохи вгору, та і після коріння треба повертати

знайшов ідеальну траєкторію ліворуч, тупо пряму, але так і не зміг по ній проїхати як треба, занадто висока точність проїду має бути

фішка моєї траєкторії була у місці входу у пісок. на горі я брав лівіше, виїжджав під дерево (там був твердий грунт), повертав праворуч і мав пряму аж до виходу з піска

після перегляду кола (і пам*ятаючи минулі броварські дюни) на гінку вирішив вдути трохи менше (1.35-1.4 перед, 1.7 зад) ніж завжди (1.5 перед, 1.8-2 зад)

до старту не готувався, ну окрім зважування. тому не жер аспаркам, не пив магне-б6, лише наколопецав 4 фляги гончого напою (мальта + глюкоза + бцаа), взяв 3 гематогени

їхав з двома флягами – одна з водою на 4 кола, одна з напоєм (міняється кожне коло)

гелі купувати не планував. один дали у стартовому пакеті – збс!

заначка на останнє коло у вигляді 0.5 коли чекала мене у таборі під охороною Яни 🙂

за день до старту порвались (на жопі) чорні шорти, тож мав їхати у гарних, блакитних

---

став у хвості. побачив, шо стою серед дівчат, просунувся трохи вперед

перше коло планував проїхати повільно, накатиком, друге нормально, на третьому мав мати швидкість, останнє коло марафону було б як завжди 🙂

нікуди не поспішаючи їхати не вийшло. низький темп мене не лякав, але не хотілось втичити у пробках, та дихати пилом, тому обігнав трохан учасників, потім з*явився просвіт, і я покотив собі як є

але спокійно жити мені не дав незнайомий учасник. обігнав мене, підіймає пилюку. думаю, не, треба обходити, тут і сінгл. учасник пручається, аж на ноги стаю

во діла, ми 10 км не проїхали, а ти так рвеш о_О

до кінця кола усе було норм, трафіку нема, хіба що позаду близько їде декілька душ – Андрій Нестеров та Сергій Харін

я не маю жодного бажання їздити у когось на колесі (навіть, якщо так швидше), тому не бачу сенсу у тому, щоб возити самому інших

вони мене трохи бісять, бо якщо збавити – сядуть на колесо, а катати я нікого не планував. тому так і їду не підпускаючи. мій комфортний темп на перше коло мав бути нижчим 🙁

докотивши до коріння обираю свою траєкторію, звісно нікуди не попадаю, мене кидає і херачить. ну, ок, вижив

на старті трохи тупак, бо і Яна стоїть праворуч, і Андрій та СВН їдуть також праворуч. пропускаю їх, міняю флягу, віддаю гематоген (бо на ходу я ледве не вскрився сам вскриваючи гематоген), іду далі

---

і через 10 хвилин – ВРУУМ, передня покра починає підвертатись. слідкую за нею – не, фігня, так їхати можна, але нема приколу, тому треба підкачатись

знімаю насосій – а він не качає. ну тобто качає, але шось не так, чи то воно спускає… славсько нічому не навчило 🙁

варіант один – тулити на стартову, фіксити поріз, качатись і їхать

за їзду проти шерсті можуть дискваліфікувати, але пфф, я був 18 (чи тіпа того), яка мені різниця?

на старті сую у поріз мотузку, знімаю колесо, качаю, колопецаю, наче ок. Яна годує гематогенкою 🙂

група підтримки. це фото мені дуже подобаеться!

на старті натовп. як добре, шо викочу на коло раніше

виявилось, шо це друга пачка, а перша – вже на колі

мав обганяти, дуже багато. пачками. обганяв тих, хто обганяє. це – жесть

не те шоб я тіпа швидкий а вони ніт, просто не хотів дихати пилюкою

рубілово було знатне, усе коло!

ближче до середини кола знов – ВРУУМ. йопт!

ну, тут вже якось їхати, бо насоса нема, старт вже далеко, тіко доїзжать коло

але – пощастило, і на наступному КП насосій був. замість мотузки (яка, походу, не працює), встромив нарізанний кусок латки, поїбавшись з зняттям фольги. допомогти зняти плівку просив Оксану, бо сам я не впорався би

залатався, підкачався (вже до 1.5) і поїхав

цей фікс тримає тиск і досі, так шо до фініша техлаж не було

хіба що з*явився *поверметр* – з першого кола пішов хруст з шатуна. чим сильніше тиснеш – тим сильніше хруст. по гучності зрозуміло, чи валю я чи ніт

хоча я і так розумів, чи валю чи ніт. давиш – валиш, не давиш – не валиш

виявилось, шо у мене трохан розкрутились 540 педалі. прогледів кароч,  люфт був уф!

---

на третьому колі ще було кого обганять, але мені б краще відпочити, бо засинає мафія, просинаються судоми

хтось сів на колесо, і сидить досить впевнено. стан такий, шо їхать можу ок, але смикать – не варто. коли учасник мене дістав, знайшов у поверті корінь побільше, перестрибнув його, і дав трохи по педалях

сорян, але я все ще не планую нікого катать на колесі

їхав і думав, чи допоможе гель від судом, і шо наступного разу у напій буду заливать ампули з магнієм

торги йшли жваво – наче вже і втомився, але не критично. можна зжерти гель, але ж він відпустить потім, і якщо це станеться посеред 4 кола, біля кладовища

посля торфу таки вирішив – треба жерти. вже друге коло на торфі була якась жесть, просто бійня, тому мені треба було упоротись шоб не бачити це перед очима

відкриваю, жеру, і половина бляха ляпає на коліно!

їду і думаю, ебать я ліх, стіки покладено надій на речовині, а вона хлоп, хоча

хоча

лизь-лизь-лизь – десь за 5 підходів коліно облизано, речовина (з пилюкою і піском) ув організмі, і тут я трохи не обісрався

Я СПРАВА!!!

КТО ТІ МЕНІ НІХТО НЕ ОБГАНЯВ ВЖЕ ДВА КОЛА!

(вибачте за мову)

аа, Тоні, нууу, окей. але страшно

на пісчаному торчі знов затори. все, шо треба знати про перший – на 4 колі по основній траекторіі вже були накопані сходинки о_О

якщо не помиляюсь – то це моя лефті, яку я продав минулої осені

перед фінішом добираю та обганяю Зубченко. це тобі помста за Пустовіта!

---

на останньому колі мав бити себе, бо трохи пердолило судомами. ніт, я їх переміг, але без них було би трохи швидше

обігнав декільков учасників моєї категорії. в цей час на трасі була якась попердолена атмосфера, і тіки я їхав ще хоч якось жваво.

учасника, шо рубився зі мною на першому колі я також обігнав. при тому, що на ремонт я втратив хвилин 30

пруф того, шо на 4 колі я не (сильно) потерпав

перед фінішом бачу – ага, хтось їде. валю! обігнав, не відповідає, але попереду ще один. і тут я трохи не здіх, трохи не обригався, але – обігнав

за це отримав єдину топ10 по страві. нот грет, нот терібле

---

ітого

3.5 з 4 кіл було, в цілому, весело. половину останнього кола доїхав, але хотілось так собі

після поріза покри їхати було, по суті, в кайф. зник пресинг від інших учасників з моєї категорії, і я катив сам по собі

треба купить нормальний портативний насосій

пробиття покри – 100 відсотків моя помилка. якщо вдув менше – маеш їхать безпечніше

хоча, мабуть, ніт, справа не у тиску, а у траєкторії. однак помилка все одно моя

декілька обгонів були такими собі. тіпа ой, я майже впав під тебе

зустрів мамашу з коляскою на піщаній ділянці. нахіба?

раз трохан не влупив мопед ті жіночку, шо йшла на зустріч з ровером

взагалі, я не мав бути на цій гінці, але вийшло як вийшло 🙁

спи спокійно, зустрінемось там 🙁

Банту дякую за трансфер, Яні дякую за підтримку і допомогу, оргам дякую за крутезний івент