історія про те, як Рейс Бенедікт і Рейс Себастьян знову зібрали Вольтрона!

на початку сезону ми весело катнули девілц-грейвілц, який є дуже схожим по формату на СТ ПІВдень

але до моменту радісного об*еднання треба було ще докатити, і от як це було описано далі

спершу обіцяли якусь адову погоду, з якою не те шоб їхати – з хати виходити я манав

але ближче до свята настало покращення, і у день старта гісметео каже що буде +8 вранці, +15 вдень. з сонечком

за пару днів до старту я (випадково) дізнався, що в залік йдуть 4 сегменти, а усю іншу дистанцію треба проїхати в хорошому настрої з друзями, тіпа закрити отак сезон

виїхав на авто (як Гітлер – сам), проїхав 40 метрів – пішов дощ

думаю, та пішов би ти дощ краще нахуй, а то пакувати ляс у авто не хочеться (((

дощ зник, але осадочек остался

до старта доїхав ваще шикарно. імхо – саме для таких поїздок і потрібне авто. заторів нема, їдеш собі, навіть зелені хвилі ловиш. хоба – доїхав

вийшов з авто – а там усі бляха в шубах. були б і в ушанках, якби не шоломи о_О

добре, що я взяв купу речей. тіки де мій довгий термік на ноги?

мабуть, вдома

ну, вдягнувся як є, натерся нікофлексом, і потулив на старт

одяг – це не сміливість, це факап. на наступний день прокинувся від адського болю в горлі. кароч, сам натупив, перемерз і захворів

за день мав план – продивлятися ділянки перед проїздом на час. ділянки короткі, тому це ваще ізі

проїхав матрасно до фініша, глянув шо і як, повернувся назад і втулив на час

під час гінки виявилося, шо на фініші ділянки можна залишати 2 фляги і бананку, а це -2 кг при повних флягах

глянув сегмент – на фініші зняв важке – повернувся на старт – повісив чіп на палець – проїхав ділянку на час – забрав важке – сховав чіп у кишеню

як каже Шеремет – працювати можна з 9 до 18, а можна головою

перша ділянка має довжину біля 2 км. початок за пару сотень метрів після табору

тут стартувати одразу без варіантів. навіть якби я знав шо там за ділянка, то все одно потрібно покататись і хоч якось погрітись

перша частина така – давай, ввали. трошки пісочку, потім тягунець. за ним рівнячок, поверт ліворуч, і рівнячок до фінішу

для себе план – не валити до тягунця, тягунець спокійно, а потім до фініша розкручуватись і валити

тому, шо я не пікаюсь, дивується маршал на старті та маршал на фініші. люди, яким я їду в лоб, повертаючись на старт, (мабуть) думали щось погірше

(але я нікому не заважав, тікав у кусти – відмазка автора)

проїхав як хотів. результат хз, але не хекав, трошки прогрівся, все гут

дорога до 2 ділянки класна, але не у 10 ранку! холодно, поруч вода, відкриті колінка 🙁

їду на суперлегкій передачі по рівняку. треба максимально спінити при мінімальному навантаженні

згадую слоган про те, що закрийте сезон із друзями на миловидній трасі у сонячний день

а тут волого, холодно, якийсь підор на шкоді, а з друзів поруч їде тіки 1 чел – Щербацький )))

наступна ділянка – 350 метрів із набором 50 метрів. трошки аду!

дивлюся ділянку – просто торч у гору, який переходить у торч у гору, за яким йде торч у гору. всі торчі йдуть:

1) у гору
2) широкою дорогою

на старті бачу блогерів з іншого міста. це – показник успішності івента, імхо!

бачу як стартує Єгор. валить на ногах з самого початку. думаю – не, нам так не жити

в гірку якось заїхав, на останній частині взяв передачку поважче, круть круть на ногах, скинув вниз і докрутив, як пенсіонер (це єйджизм, я в курсі), сидячи

саму тут я впав на хвіст групі з 6 учасників, з якою і докотив до фінішу

гармін, шо я стрільнув ув Женія, вже втомився, і у хорошу погоду він працює 4-5 годин, а в таку погоду це буде 2-3 години

відключаю і їдемо далі. ніхто не поспішає, риганіни нема. натрапили на будиночок з бтр на ганку. багате життя!

трек дуже мальовничий, мабуть, це найкраща пора року в плані кольорів навкруги

хмаринки зникають потроху, теплішає. це – дуже добре!

знаєте, яка перша реакція на сонечко? правильно, починає пекти нікофлекс 🙂

перед 3 ділянкою трошки навалюю, бо шось відчуваю, наітіе кароч. відчуття не підвели – тут є кп, а знач будуть фоточки, де я їду не по жопах в групі. несподіваний бонус!

щодо групи – без неї я би не доїхав. після 2 сегменту я вимкнув навігатор на годину-півтори, але і з таким підходом до фінішу його не вистачило

не вистачило і мене – в якийсь момент розумію шо блін, я не можу так їхати, вмикаю трек і їду в своєму темпі

я дуже вдячний (напишу це двічі) Жені за те, шо дає свій навігатор, але боже, які ці гарміни кончені (((

не люблю їздити з рандомними людьми – але було без варіантів. на наступний раз планую мати навігатор, який дозволить їхати так, як я хочу, а не так, як було в цей раз

торч, що на фото нижче, я виїхав, хоча колесо ув верхній частині просковзувало

торч покрутіше, після кп, не виїхав. втиканув з кочкою, спішився, потім стартанув, 3 метри, дав боком і впав. м*яко, на травичку, клас, блін, а в бананці ж новий телефон…

добре, шо все ок, а то було б такое, тим паче, що це другий телефон, який я купив в своєму житті (після нокії 1110)

на кп зжераю трошки більше, ніж ті, хто за мною. їм не залишилось. шкодую? ніт!

з*являеться двіжуха. виявляється, шо інші учасники наткнулися на якихось мисливців, шо джипами перекрили дорогу і погрожували викликати міліцію. коли приїхала поліція, цих чортів чи то прогнали, чи шо, кароч рух було відновлено

ми їх не застали, і з негативу був хіба що чорт на баггі, якому ваще похуй, що навколо люди, валить і валить

вважаю тих, хто їздить з двз по полях і лісах галімими чортами, але кого цікавить моя думка 🙁

ну, а я докатив до 3 ділянки. вона була за пару км після кп. не те, шоб я втомився, але відчувалося, шо вже шось проїхав, і мови про те, шоб цю ділянку продивитися, не було взагалі

рівняк по полю з різним напрямом, то проти вітру, то не дуже. 5 хв – і фініш. виклався непогано, не здіх раніше часу. та і в процесі виявилось, шо не так вже я і втомився

місцина біля кп ваще бімба, ніколи там не був. треба буде покататися там окремо, настріляти треків, чи просто поразвідувати. дуже круто!

при під*їзді на 3 ділянки виник прессінг по таймінгу. фініш наче і поруч, але залишилась година, тобто такого расслабона вже не буде

поле з мертвими соняшниками виглядало дуже моторошно. уявляю, як там стрьомна вночі

на старт останньої ділянки потрапив за 30 хв. звісно, поїхав глянути шо там

мабуть, це єдина цікава ділянка в плані їзди. поверти, двіжуха, є де подумати, є де поімпровізувати

наприклад, через оте велике дерево після пісочка я перебігав. не був бо лохіем – перестрибував би. більшість же їхало об*їзджати його ліворуч

за 10 хв до закриття фінішу повернувся на старт 4 ділянки. прям переді мною виїхжає чел, і ваще не поспішає. під*їзджають ще люди, з*являеться відчуття черги

чекаю-чекаю-чекаю-чекаю, і їду

чела наздогнав і обігнав. дерево перебіл, корінці їхати прямо засцяв. прикатка дуже допомогла, бо я знав шо є аж 1 поверт, де треба скидати, усе інше можна валити як є

фінішував нормально

ітого – я 12 о_О

звісно, до призів мені як до неба рачки, але я певен, що для моєї фіз форми 12 місце – це ололо і ахаха 🙂

думай-те 😉

після фініша зорким оком Іванюк побачив, шо у мене шось не те з зіркою

кароч, увесь час я думав шо у мене 38, і я шерстяний, а виявилось шо там 36 …

отакий я підр, пів року всіх найобував, і себе в тому числі, але все одно я вас усіх люблю (ну, за виключенням чортів, довбойобів, і такого іншого)

забув дописати, як я зупунився попісять

ну, зупинився. шо там? та ща, попісаю і наздожену

пс ідея ок, але фігачити степлером дерева – такое

стилістика івента дуже схожа на Donald Duck in Maui Mallard, а особливо оте сонечко, від якого треба тікати нінзею )) кароч – топ!