вийшло так, шо за 2 роки вибір велоподій, що я можу відвідати, склав аж 2 велосипедних варіка

1. київська сотка 85 км (чи скільки там)
2. асфальтовий бревет 200 км (202км, також найобують)

якщо порівнювати це з еблею собак, то вибір був виїбати або пуделя, або таксу

я обрав таксу

фото і скріни були спизжені з чужих заїздів в стравах, тому дякую і вибачте

підготівка була проста

1. не їхати зфп за день до старту
2. поробити вправи на спину і запястя
3. зарегатись
4. добряче намазати жопу кремом

перше і друге пройшло ок, четверте на досвіді, а от реестрація трохи вибісила

виявляеться, шо їдучи бревет ти маеш виставлятись від клубу регіону. шо це за клуб, шо там за люди, чому мені за це не платять?

спершу було отак

потім з появою братика-себастьяна поставили GodniGonky, але шось пішло не так

я хз. ну кароч виходить шо у гівно київський клуб рандонерів я вступив )))

я про це пишу тому, що це мене нормально так вибісило, і навіть прохання до орга це виправити (хоча б прибрати команду взагалі) питання не вирішило

тупо, але це був единий реально негативний момент за івент

ай, кароче, продовжуємо)

також цікаво було потестити єкіп, подивитись шо як працює (про це в кінці, бо це трошки реклама аліхи)

їжа

згадав шо таке мальтодекстгрин і глюкоза, знайшов 4 старих гелі, які потрібно було викинути ще рік тому

ще взяв дві пачки вафель артек)

планував першу половину дистанції жерти з напоїв, а як вони закінчаться то залити у фляги воду, і далі жерти вже з гелів

ну тіпа і усе, ми на стартовій парковці

місце збс, з одного боку все засране, з іншого боку нема туалету. краса!

тупак з навігацією після старту, на мене волає Женя. бочина навігатора, клятий алієкспрес!

догоняє Шокован, летить орьот темп накручуеться

першу годину з цікавого була коротка грунтова ділянка, де якісь смежні (чи нежні?) шосери (чи гревели?) якось повільно їхали, ну і ми трошки познущались))

був ще дядька, який каже шось ви не схожі на звичайних учасників. питаю – тошо ми такі гарні? розмова не задалася (

далі все як в тумані, і от ми з Женей їдемо вдвох

Ваній шось займався своїми справами, тоді як Міша не захотів сидіти на колесі

вітер, їбаний вітер в обличча увесь рівняк до плацдарму. з плюсів те, шо можливо по дорозі назад вітер буде в спину, але це не точно

шо там казали шо гарно цікавий маршрут нащо поспішати я можу сказати наступне

за оцю ділянку (де вітер в обличча, + навкруги гравійно-шосейна двіжуха) єдине цікаве що відбулося це обгін трамвая комбайна

дві години життя бревету під хвіст

гарний, величний і розважливий!

на 100км темп був норм, бачу шо можна пробувати виїхати з 8 ГОД

і знову ж таки, то тут то там чи то шосери, чи то гревели. шо тут коментувати?

колись я вивів схему, як відрізнити шоссера від гревела

якщо хтось виглядає і їде як бомжара, то це скоріш за все шосер, тоді як коли хтось їде гарний стильний як з картинки то це скоріш за все гревеліст

так от – ця схема не працювала

підїзджаючи до стартової трахтемірова бачимо досить багато людей, шо вже їдуть на зустріч

питаюу Жені, може коло трахтемірова?)))

заїхали на плацдарм. кіко разів був на ст трахтемирів – жодного разу туди не підіймався

поїли вафель, попили води (ну не просто так я заплатив 250 грн – з вас пачка артека і літр води), подивились на ультратоповий мтб ляс, на якому чогось не виїхався асфальтовий торч, та і поїхали далі

а далі все як в тумані. Женя хотів круасанів, кажу нахуя тобі ті круасани, от шосери, от гель, давай їбашити ))

але перед їбашиловом під гелями деякі інші учасники були обігнані під… яблуками. Женя їв яблука і на 20 річному мтб обганяв людей шоссерів в горку ))))))

от, доречі, один з шосерів, з яким ми намагались рубатись)

там зустріли шосерів здорової людини, які показали як треба їздити бревети))

по дорозі назад вітру в обличча стало трошки менше, втомлених шосерів трошки більше))

сама розвага була коли Женя їх обїзджав на 15річному КЛАЦАЮЩОМУ мтб в гору)) любо-дорого дивитись

десь там сформувалась група, з якою ми і рубались до фініша. то вони в кущі, то ми, але, на жаль, ми програли(

до 180км все було, можна сказати, шо добре, а потім підвело те, шо я не очікував. стопи почали дуже неприємно боліти, на 195км кожна ямка дуже боляче лупашила по пальцях

якби дистанція була не 202, а 205км, то я мабуть би ті 3 км роззувся би і йшов пішки

результат виглядає так, шо мені треба лягти і відпочитиї

як сказав Женя, швидко їхати асфальтовий бревет потрібно тому, шо він немає сенсу

я знав шо мені такий формат не зайде, але я поїхав точно це перевірити. очікування – нудно. реальність – нудно. тест пройдено))

автойоби, доречі, в цілому їздили добре, не підрізали, близько не підїзджали

у деяких водіїв є дибільна тема бібікати тіпа вітатись, бажаю їм почитати пдр і шоб в вас хуй на лобі виріс

отака делегація рубалась з шосерами на 2 половині дистанції. мої співчуття усім, кого ми обігнали (нагадаю, у Жені мтб якому 25 років!))))

по барахлу

навігатор з аліхи – плутає напрям треку (веде в іншу сторону), розрядився до 1 риски з 4 за 8 годин(це прям лажа), не показав трек на перший розвилці (+-1км від старту). такое

паверметр – топ, їхати по ньому прям клас. оріентувався на 170-190 по рівному, і до 300 в гору. на відносно довгих гірках, коли всі трошки поплавлені, це прям чіток. їдеш собі рівно, не рагиеш, не смикаешся, клас!

блималка з стопом. розрядилась на половину, імхо збс (хоча я ліх і купив її за овердохуя, вже є варікі дешевші)

шорти ріон з ілітним памперсом. збс, 0 проблем

єтоній. баночка зберіглась з останньої б24 (шо таке б24?), працює і досі

шкарпетки ріон. отут мінус, але хз, чи то через взуття, яка виявилось замалим на 180км, чи то через об*емність шкарпетки. потерпав просто хана, на фініші ходив без взуття, бо не було сечі терпіти ці борошна

якщо що, продам нову пару гравійних капець 46 розміру, бо мені потрібно брати 47 (((

сумка на раму також такое, раз треба було прилепити ліпучку знову, та і вона не аеро-хуяеро

нічо не ламалось, тиск 1.5 перед 2.0 зад, передачі 38х11-40

отака хуйня, малята

в бреветний клуб мене не беруть, бо я дибіл і їзжу на час (а не від борща до хот-догів), але, якщо чесно, то ну і хуй з ним

ну а вдома рекавері і можна лягти, бо на стопах стояти виходило так собі)