тремор, потные ладони, расфокусированное внимание, гиперактивность, невозможность успокоиться, такое вот предвкушение, когда же уже блять ?!?!?!
знакомое ощущение, когда у тебя на кармане г, и ты знаешь, что будешь делать этой ночью (и завтра днём, и завтра ночью, ну, понятно)
от в такому стані я і їду на змагання задаючи собі питання – а чим я взагалі бляха займаюсь?
у категорії 35+ отакий нервовий ранок – це ізі мінус декілька місяців життя, хоча у книжках пишуть, шо фізкультура має покращувати фізичну форму і подовжувати життя…
звіт з 2019 року максимально короткий, але так сталось, що версія 2021 не буде сильно довшою
у 2019 році я ввалив (трішки) на 3 колі. кількість болі видно у часі, що пішов на останнє коло
2021 рік. трасу переглянув у середу, згадав старе, побачив трошки нового. траса покращилась, тут лойс!
мімікруючи під Hambini скажу що траса = the lick
перше коло. знову старт з відліком, знову я кудись провалився з першої лінії. всі кудись вжарили о_О
весь мандраж пішов, ладошки просохли. от нервуєш нервуєш нервуєш, а потім стартував і одразу ЗБС, ваще нічо не парить. топ!
темп мав бути на ізях, але мав ввалити за 2 хвилини після старту шоб не сидіти на сінглі на колесі
такий собі початок, але всі лізуть вперед, і мав трошки натиснути на педаль, шоб показати шо хоч лясик у мене і старенький, але там гончі покри і колеса вагою 1271 грам
трохи нервував, що буде продовження рубілова на прямих, але ніт, я міг спокійно пити, рубілова не було
по траєкторіях не попадаю, та і є відчуття, шо де я ваще. елементи траси поплутались в голові, не розумію що буде далі. фігово
друге коло. те саме, тільки трошки менше туплю і більше звикаю до адського освітлення траси
освітлення реально ад, важко вирізняти де шо, коли сонечко пробивається то там, то сям
для хардтейла з тіралоджиком не наїжджати просто так на коріння – критично важливо, бо на рівному місці втрачається як швидкість, так і сили
схоже, шо в нашій групі всім подобаються мої (не ідеальні, але які вже є) траєкторії
це добре, бо для мене їхати на колесі – це як для вас на гей порно фапать
трете коло. по суті, єдиний момент, що вартий уваги – це запакований гель, що лежав на першому після старту сінглі
їду, в голові грає підходящий тречок
четверте коло. виїжджаючи на нього бачу, що до закриття фінішу 45 хвилин
ну, так як задача мінімум встигнути на 5 коло, то перевожу коробку в спорт режим (с)
ГАЗУ МИКОЛА!
по факту просто почав давати газу на прогонах. їду і дихаю, такий омммммммммм
ом ном ном!
встигаю за 10 секунд до закриття. знову це приємне відчуття, шо як запланував, так і виконав
п*яте коло. ну, перші 4 я реально їхав кайфував, а тут вже мабуть трошки треба постраждати
але страждати не вийшло. потрошку добирав людей, потрошку рубився. приємно, коли після 3 години марафону ти не попердолений, і можеш піддати
звісно, при цьому не варто дивитись на час лідерів, які навезли мені зі 30 хвилин
дропчик вперше поїхав по чікену
“запах піздьонкі” учасників попереду не давав сумувати. це було коло, на якому я міг виграти, і не міг програти. повпирався, подаганяв трошки 🙂
шосте коло. після фінішу одразу сідаю у Бабасіту і давай тікат до Яни, і можу вам точно сказати, що отета був адок. їдеш, тупиш, довго, важко. бля буду – краще б шосте коло на вельчику проїхав, ніж годину їхав на авто додому 🙁
фактаж
більш усього я від*їзджав від компашки на досить простій ділянці
більш всього я втрачав на гвинтокрилах після мікропереліта ямки. треба буде його прикатати на наступний рік
на трасі трапився грейволц. респект і уважуха, бо там де ми їхали разом на техніці він не відставав
аналітика
звісно, я заїхав по жопах, однак я прикинув, що було б якби я їхав трохи швидше?
їхати кожне коло на 1 хв швидше. може, було б трошки більше страждань. результат був би кращим на 2-3 позиції
їхати кожне коло на 2 хв швидше. це заливатись гелями, реально потерпати, скоріш за все потужно обригатись, і відіграти до 10 позицій
боротьба за цікаві місця почалась би якби я їхав кожне коло на 3 хвилини швидше, а це нереально от ваще. тобто, шоб так їхати починати готуватись треба взимку, а не за місяць
висновок вийшов дуже цікавий, однак ваще не спортивний. матрасив, проїхав повільно, але кайфонув і не ригонув. якби валив на свій потенційний максимум – гарантовано би риганув, але не покращив результат
Амазфіт, курва, спаскудив трек, але то такое
щодо Дюн дорога додому і один диск по колу підказав аналогію – Броварські дюни це така штука, тіпа як Діпіш Мод. їм вже років 40, але вони як були пиздатими, так пиздатими і залишаться. назавжди
охуенний івент, охуенна траса. дякую!
тіки от шось з руками треба робити, може кермо трошки ширше взяти?