відгук людини шо, на жаль, не змогла взяти участь у Київскій сотці

чого це? (с)

відповідь по ходу п`єси

мав нагоду зі сторони фінішу глянути на гінку і логіку – і мені сподобалось о_О

скажу честно – до цього моменту я не брав участь бо то шосє богомерзость і тд. тепер сижу і кусаю лікті

фото1. гінка по рідному місту – таке біває раз на рік

раніше я вважав шо шосє  -то бриті ноги, не випасти з групи та мати добрий ривок на фініші. однак на цій гінці для перемоги однієї сили мало

фото2. безпека на вищому рівні – багато копів та червоні конуси

ти маєшь добре знати трассу. де яма, де нема. де канава, де слизько. тактика – можно членів групи змушувати заїзджаити на такі “місця”

фото3. пріус стоїть шоб гінчий отримував адреналіновий приход проходячи поворот всліпу

вкрита водою яма а ти не в кусі – лови double penetration і адіос!

важлива командна робота. без автіки, шо має запаску, алкоголь і рушник їхати небезпечно. ідеальний варіант – рація і розповідати в ухо де нові ями і шо робити. ще авто с друзями може вивезти вас якщо ви таки гепнули ваші карбоколеса. алкоголь допоможе забути той кошмар поскоріш

трасса прокладена так, шо гінці мають завжди тримати око широко розплющенним. тіки ті шо можуть видавати максимум потужності не втрачаюци awareness (з фолаута скілл) можуть дійти до кінця. тупак по типу взяв і ввалив не пройде. це для мене теж було відкриттям. реальний + до шосє

судді. тут я бачу реальній класс – хитрий лівий поворот мав показати, шо якщо ти спиш за кермом та не вмієш стрибати на бровки – то вчися! бо в шосє воно потрібно!

фото4. отут адреналін і знадобиться

ще раз про суддів – реальний клас показали дві автіки – чьотко заважили гінцям розібиратись імітуючи модну нині на найпрестижніших світових гінках тему. на жаль не вийшло збивати випадкових гінців мотоциклами (привіт Саган!) – орги вирішили не ризикувати життям хрустких мотобратів – слизько, розмітки, ями

фото6. бровка шо ділить гінців на тих, хто про неї знає та тих, хто ні

на жаль боротьба була лише у перших группах. шосєйників доїхало трохи менше ніж 10 персон. останній бордюр вилучив трьох найнеобачливіших. один перебрав зі швидкістю – падіння, ще один хотів пройти перешкоду під душе гострим кутом – падіння. третій просто не зміг вчасно роздуплитись – мав зупинитись шоб не наїхати на разпластанного по асфальту товариша

фото 6-7-8. автіки що намагалися зробити як на останніх про-гінках. підрізати, заважати, дратувати – а ти доведи шо ти кращий!

погода, доречі, дуже добре підходила для падіннь – на сухому асфальті подряпини були куди небезпечнішими. а тут впав – прослизнув пару десятків метрів – і знов на коника. єх, таке б на кантрі…

рад за Скімана – з фірмовою гримасою він першим перетнув фінішну лінію. вигравати шосє гонку на трансміссії 1х11 – це сильно!

під час тинання біля арки міг декілка разів отримати медаль фінішера на халяву. це каже про щирість і нежолобкуватість оргів. ще плюс – відсутність їдла та води на фініші. спершу може показатись шо ЯК ЦЕ ТАК, однак по суті це йде гінцям на користь – маєшь закатитись до найближчого кіоска (чи навіть в макдрайв!). стояти на місці після важкого спринту – це погано, дуже погано для вашої сердцево-судинної системи

а знаєте, шо вразило мене сильніше всього? патрульний, акий на пальцях розповів як і чим треба сервісити вилку лефті та продіагностував підвіску мого кадейла!!! я частенько читав цікаві історіі про нових копів типа УАУ, а от тепер на влісній шкурі відчув о_О

ага, про мене. я не поїхав бо не назбирав грошей на внесок. також задне колесо у мого шоссейника потребує якнайменш п`ять нових шприх. також маю замінити колодки та купити хоча б одну запасну камеру. а ще торч, авто супроводження, алкоголь

кароч десь 1000 грн мені треба на наступний рік для участі

якщо ви маєте бажання допомогди мені випробувати себе і цій гінци – карта Привата нижче